Берлінська картинна галерея (Gemäldegalerie)
Берлі́нська карти́нна галере́я (Berliner Gemäldegalerie) — відома картинна галерея у складі Державних музеїв Берліна і Фонду прусської культурної спадщини, один з провідних художніх музеїв Європи, розташований у берлінському Культурфорумі на захід від Потсдамської площі, володіє чудовою колекцією полотен XIII—XVIII століть. В колекції галереї зібрано визнані шедеври світового живопису руки таких майстрів, як: Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах, Боттічеллі, Рафаель, Тиціан, Караваджо, Босх, Брейгель, Петер Пауль Рубенс та Рембрандт. Відкрито у 1830 році та реконструйовано у 1998 році.
З 1998 року Берлінська картинна галерея розміщується у спеціально зведеній для неї будівлі в Культурфорумі. До проєкту нової музейної будівлі, виконаної архітекторами Хайнцем Хільмером, Христофом Заттлером і Томасом Альбрехтом, було включено віллу видавника Пауля Парея. Північний фасад прямокутної будівлі злегка висунутий вперед. Щільно зібрані теракотові пластини та викладений рустикою цоколь фасаду навіяні італійським Ренесансом і прусським класицизмом. В центрі будівлі розташовується головне фоє з двома рядами колон, плоскою стелею й 32 скляними куполами, прикрашене фонтаном «Серія 5-7-9» американського художника-концептуаліста Волтера Де Марії. Фоє оточують підковою 72 виставкових зали й кабінети на двох поверхах, що освітлюються природним верхнім світлом. Їх загальна площа становить 7000 м²., відвідувачі проходять залами музею близько двох кілометрів, площа стін, на яких розміщуються близько 900 полотен, становить 1800 погонних метрів. Ще 400 картин демонструються в дванадцяти залах «Ескізної галереї» на цокольному поверсі будівлі. Для надання художньої цілісності 150 картин із зібрання Берлінської картинної галереї були передані в експозицію Скульптурного зібрання і Музею візантійського мистецтва у відкритому 2006 року після реконструкції Музею Боде.
Рішення про зведення будівлі для картинної галереї було прийнято у 1986 році й за первинним планом була призначена для розміщення колекції картин з Берліна-Далема. У 1991 році після об’єднання зібрань живопису з Далема в Західному Берліні і Музейного острова у Східному Берліні стало очевидним, що виставкових площ у спроєктованій будівлі недостатньо для того, щоб гідно представити фонди музею, що збільшились вдвічі. Однак будівля все ж була зведена за проєктом, що був в наявності: слід було якнайскоріше провести об’єднання колекцій, зекономити час і гроші на новий архітектурний проєкт й засвоїти вже затверджений бюджет. Щоб якомога ретельніше представити об’єднану колекцію, на зразок Лондонської Національної галереї було ухвалено рішення розмістити у цокольному поверсі не реставраційні майстерні, як планувалось первинно, а «Ескізну галерею», де будуть працювати змінні виставки, що знайомлять з іншими відомими експонатами музею.
З 1998 року Берлінська картинна галерея розміщується у спеціально зведеній для неї будівлі в Культурфорумі. До проєкту нової музейної будівлі, виконаної архітекторами Хайнцем Хільмером, Христофом Заттлером і Томасом Альбрехтом, було включено віллу видавника Пауля Парея. Північний фасад прямокутної будівлі злегка висунутий вперед. Щільно зібрані теракотові пластини та викладений рустикою цоколь фасаду навіяні італійським Ренесансом і прусським класицизмом. В центрі будівлі розташовується головне фоє з двома рядами колон, плоскою стелею й 32 скляними куполами, прикрашене фонтаном «Серія 5-7-9» американського художника-концептуаліста Волтера Де Марії. Фоє оточують підковою 72 виставкових зали й кабінети на двох поверхах, що освітлюються природним верхнім світлом. Їх загальна площа становить 7000 м²., відвідувачі проходять залами музею близько двох кілометрів, площа стін, на яких розміщуються близько 900 полотен, становить 1800 погонних метрів. Ще 400 картин демонструються в дванадцяти залах «Ескізної галереї» на цокольному поверсі будівлі. Для надання художньої цілісності 150 картин із зібрання Берлінської картинної галереї були передані в експозицію Скульптурного зібрання і Музею візантійського мистецтва у відкритому 2006 року після реконструкції Музею Боде.
Рішення про зведення будівлі для картинної галереї було прийнято у 1986 році й за первинним планом була призначена для розміщення колекції картин з Берліна-Далема. У 1991 році після об’єднання зібрань живопису з Далема в Західному Берліні і Музейного острова у Східному Берліні стало очевидним, що виставкових площ у спроєктованій будівлі недостатньо для того, щоб гідно представити фонди музею, що збільшились вдвічі. Однак будівля все ж була зведена за проєктом, що був в наявності: слід було якнайскоріше провести об’єднання колекцій, зекономити час і гроші на новий архітектурний проєкт й засвоїти вже затверджений бюджет. Щоб якомога ретельніше представити об’єднану колекцію, на зразок Лондонської Національної галереї було ухвалено рішення розмістити у цокольному поверсі не реставраційні майстерні, як планувалось первинно, а «Ескізну галерею», де будуть працювати змінні виставки, що знайомлять з іншими відомими експонатами музею.
